В нову епоху вогню людина пізнає світ, долаючи учнівський закон 5ї раси «невідомого не торкайся». Учні не могли бачити Отця чи Вчителів. І не від того, що було заборонено, а тому, що не було чим. Тобто люди не мали можливості бачити вищі світи тому, що не було технологій і методик розвитку внутрішнього зору.
Якщо ми не маємо фізичного зору, то ми сліпі. Але внутрішнього зору ніхто нас лишити не може. Він є апріорі тільки тому, що ми живемо. Однак досі люди не розуміють, що це таке — бачити внутрішнім зором. У церквах ми звертаємося до бога, але хто коли бачив Отця? Ніхто навіть не замислюється над тим, що його можна побачити і поспілкуватися, не тільки звернутися до Нього, але й почути відповідь. Однак ми впевнені, що він чує наші звернення і прохання. То чому ж ми не можемо побачити Його і почути?
Непорозуміння виходить з того, що ми звикли орієнтуватися тільки на фізичне тіло і його складові — руки, ноги, голова… Але ж науковці вже давно зрозуміли, що думаємо ми не мозком, а чимось іншим. Філософія Синтезу доводить, що людина думає сферами мислення, які сферично формуються навколо голови хвильовим випромінюванням і народжують думки.
А як і чим ми пам“ятаємо? Тут складніше, тому що треба отримати Чашу, яку в свій час стяжав Ісус. І от в комірках Чаші знаходяться записи бази даних, які ми трактуємо як пам“ять. До речі, Ісус був звичайною людиною, яка мала трошки більше здібностей, ніж ми, але він розвивав ці здібності і міг спілкуватися з Отцем напряму.
Ще одне явище. Людина кохає. Або просто любить — рослини, тварин… Чим вона любить? Душею? Серцем? Ніхто не знає, з чого складається душа і де вона знаходиться, але всі знають, як вона болить.
Філософія Синтезу розглядає і вивчає людину не тільки як фізичну істоту, але як багатомірну складну ієрархічну саморегулюючу систему. І складові цієї системи не просто руки-ноги, а Ментальна Чаша, яку мав Ісус, Душа, Монада, Омега…
Частин може бути дуже багато. Їх кількість залежить від самої людини, її бажання зростати і розвиватись, від прагнення пізнавати непізнане і від устремління вище і глибше у невиявлені світи.
Всі частини можна брати у Отця — стяжати, як це робив Ісус. Отець завжди нас підтримує у нашому розвитку. Просто треба навчитися, як це робити.
А навчитися можна на семінарах Синтезу.
Вони проходять раз на місяць у субботу. Тривалість — 6 годин.
Всі питання по Телефон/Viber/Telegram: +380989881670
Людству давно вже передрікли появу нової шостої раси і нової епохи вогню, яку багато хто називає апокаліпсисом. Його очікували в 2000 році, потім в 2012… І мало хто усвідомлює, що планета Земля в цілому вже увійшла в нову епоху вогню.
Чому вогню?
Людство у весь термін свого існування поступово опановувало декілька субстанцій. Ми знаємо енергію — вивчаємо її в школі, стикаємося з її проявами на кожному кроці, духовні наставники вчать нас керувати живою енергією людини. Декотрі бачать, як вона перетікає в нас.
Ще одна субстанція — світло. Ось його ми вже бачимо фізично, але не всі усвідомлюють, що ми бачимо відбите від фізичних предметів світло. І що воно видиме тільки тому, що існує зовнішнє джерело — сонце. Просвітлені ж сприймають світло не фізичними очами, а внутрішнім зором — це і є справжнє біологічне світло, накопичення якого призводить до мудрості.
Про дух знають майже всі. І кожен під цим розуміє щось своє. Але не кожен здатен повірити, що людина живе тільки завдяки цій субстанції, яка вдихається Отцем-Творцем в кожного у мить народження. А наші пращури це усвідомлювали, бо в казках описували «і дух випустив…», тобто помер.
І ось майже остання субстанція, яку людство наразі опановує — вогонь. Про неї писали Реріхи, Блаватська, навіть існували страшилки про вогняні хвороби. Цю субстанцію теж можна побачити внутрішнім зором за певної підготовки.
Кожен раз при втіленні у фізичне існування Отець дає людині імпульс життя своїм вогнем, в якому вписані задачі або програми на одне життя для кожного. Вогонь Отця — це не вогонь вогнища або свічки, і вже навіть не той вогонь, про який писала Олена Реріх. Це субстанція Отця, що може бути Його енергією, світлом, духом, але для нас вона вогонь. Але ми не могли його сприйняти в 5й расі, бо не мали для цього ані органів спийняття, ані методик і практик.
Наразі постало питання про якісне існування всього людства і кожної людини окремо. А це — питання часу і поступового перетворення людини, коли кожен з нас зобов“язаний жити згідно Законів Отця (релігія називає їх Заповіді), бути відповідальним за свої дії перед оточуючими та нащадками, зберігати та пестити землю, яка нас годує…
Існує два шляхи для будь-кого з нас.
Перший шлях — несвідомий. Коли ми не маємо віри і не хочемо міняти нічого у своєму житті і на планеті в цілому. Це — індивідуальний вибір кожного. Свобода волі недоторканна. Але таких людей мінятися примусять зовнішні фактори: клімат, природа, економіка та геополітика, суспільство-соціум, коли людина змушена буде пристосовуватися до мінливих зовнішніх умов, щоб вижити.
Другий шлях — свідомий. Коли ми досліджуємо нові закони, які диктує нам час, свідомо вдосконалюємо свій внутрішній світ, живемо в гармонії з навколишнім середовищем і соціумом і здатні керувати своїм життям, щоби творити на планеті Земля.
Науковці вже давно підтвердили наявність «центру керування Планетою» — сили або Абсолюту, який регулює закони існування живого світу та матерії на Землі. І цією силою є Отець — Творець Всесвіту.
В жодних філософських, релігійних або наукових дослідженнях ми не знаходимо визначення, хто ж такий Отець, де він живе, як існує. Так само ми не знаємо, де в нас душа, хоча всі знають, як вона болить. Ми не розуміємо, яким чином ми думаємо, і де знаходиться свідомість. І т. д.
На всі ці питання відповідає нова система знань Синтез. Це новий просвітницький напрямок, в основі якого лежить філософія Синтезу. Це базова система пізнання Всесвіту, законів і задач розвитку людини, це просвіта і практика життя у сучасних умовах, що включає в себе не тільки життя фізично тут і зараз, але й оволодіння ефірною енергетикою, астральними почуттями, ментальною активністю, причинними силами розуму, пробудженою свідомістю, атмічною волею і потенціалом Вищого Я.
Всі питання по Телефон/Viber/Telegram: +380989881670
Перший раз цю практику краще робити тільки в групі, фізично бути присутнім в аудиторії, де проводиться практика, у супроводі досвідченого ведучого.
В практиці магніт ми будемо синтезуватися з Отцем і Матір’ю. Синтезуватися – значить віддавати свої найкращі накопичення і брати вогонь в себе.
Ми з вами будемо брати вогонь від Вищого Початкового Отця Метагалактики, насичувати наше тіло і віддавати вогонь скрізь нас, спрямовуючи його Матері планети Земля. Це реальна жінка, яка виконує обов’язки Матері Планети.
Віддавши Матері, ми синтезуємося з нею, беремо її вогонь і цей другий потік вогню направляємо від Матері через нас до Отця.
Всередині нас ці два вогні повинні збиратися, синтезуватися, зливатися в один. Коли вони синтезуються, народжується ОМ в нас – Отець-Матір.
ОМ – початковий звук творення, Початкове Слово Творення.
І потім, спалахнувши в ОМ в центрі грудей, в серці, ми спалахуємо сферою магнітного вогню, розгортаючи її навколо нас.
Оскільки ОМ – це звук творення, цей вогонь ми будемо направляти на наше нове створення як людини нової епохи Метагалактики.
Ваше завдання не фокусуватися на словах, а проживати енергію, світло, дух, вогонь, який буде йти від Отця.
Якщо ви зможете включитися в це проживання, відчути цей вогонь, ОМ дійсно з вас розгорнеться, і творення почнеться. Якщо прожити не зможете, ОМ складеться, але дія його буде трошки відкладена.
Ваше завдання не логікою сприймати, а намагатися вжитися в вогонь.
Отже, в практиці нічого особливого робити не потрібно, ніяка поза лотоса нам не потрібна. Просто розслабтеся внутрішньо і зовні, наскільки це можливо, і концентруйтеся всередині себе в центрі грудей.
Ми в Залі Отця будемо ставати нашими вищими тілами, якщо вони є, або Душею, або просто своїми накопиченнями, що ми отримали за попередні втілення.
Просто довіртеся процесу.
Магніт – це одна з самих природних практик.
Отже, закриваємо очі. Фіксуємо увагу в центрі грудей.
І налаштовуємося на наш внутрішній стан, проживання, відчуття, які у нас є – по підготовці кожного з нас.
І проживаємо четверицю людини 5ї раси – серце, розуміння, душу, тіло, активуємо їх дію в нас.
І цим ми синтезуємося з Вищим Початковим Отцем Метагалактики.
Синтез – це коли ви спрямовуєте до Отця ваші накопичення, енергію, любов, світло, мудрість – все те, що маєте. Ми повинні з вами увійти в процес взаємосполучення.
І віддаємо Отцю свою енергію і любов, світло і мудрість, дух і волю. І просимо Його енергію і любов, світло і мудрість, дух і волю. І намагаємося пристосуватися до нової субстанції – вогню. І просимо вогонь Отця, насичуємо все тіло і намагаємося прожити якусь наповненість в тілі.
Нам Отець направляє це як свою енергію, тому що енергія Отця для нас є вогонь. Наше завдання відкритися і вмістити цей вогонь усім тілом.
І тепер цим вогнем намагаємося побачити, уявити Отця.
І ще сильніше наповнюючись вогнем Отця, завогнюючись Його вогнем, ми проводимо крізь наше тіло цей вогонь, по всьому тілу ведемо вниз.
І через ноги ми цей потік вогню направляємо Вищій Початковій Матері Планети Земля – це Її офіційна посада.
І в цьому вогні ми синтезуємося з Матір’ю Планети і завогнюємося її вогнем, так само віддаючи Матері вогонь Отця з нашого серця, розуму, душі, тіла.
і стяжаємо вогонь Матері Планети, насичуємося, наповнюємося їм, крізь ноги піднімаємо вгору, доводимо до центру грудей, заповнюємо голову і в центрі грудей починаємопахтати, з’єднувати вогонь Отця і Матері Планети.
І завогнюючись цим вогнем, ми спалахуємо вогнем Магніту Отця-Матері.
І з центру грудей розгортається куля магнітного вогню навколо нас.
І ми завогнюємося Магнітним вогнем як всередині нас, так і навколо, заповнюючи цим вогнем все тіло, кожну клітинку всередині і розгортаючи цей Магнітний вогонь по всій шкірі фізичного тіла, щоб все фізичне тіло було в магнітному вогні Вищого Початкового Отця Метагалактики і Вищої Початкової Матері Планети Земля.
І ми насичуємося Магнітним вогнем Отця-Матері і стверджуємо по можливості постійний Магніт вогню Отця-Матері в нас.
І направляємо вогонь Магніту на наше сходження людини в нову епоху вогню, щоби Магніт допоміг нам адаптуватися до вогню Отця і нової епохи, і просимо допомгти нам вийти з тільки фізичного життя на планеті Земля і перетворитися в людину Метагалактики, яка живе не тільки фізично на планеті.
І ми дякуємо Вищому Початковому Отцю Метагалактики (подяка – це як прояв, як наш стан, в Залі Отця це може бути просто уклін головою), ми дякуємо Вищій Початковій Матері Планети Земля за дію з нами.
І повертаємося увагою в фізичне своє тіло, продовжуючи фіксувати Магнітний вогонь Отця-Матері.
І завогнюючи фізичне тіло магнітним вогнем, фіксуємо в центрі грудей ОМ як наше творення людини Метагалактики в майбутньому.
І виходимо з практики.
Амінь.
Ваше завдання в кожній практиці шукати, що відбувається з вами. І через це нарощувати досвід проживання вогню.
У вас поки, як у початківців, чутливості до вогню дуже мало. І потрібно розвивати апарати саме для того, щоб ними могли відчувати вогонь. Якщо ми будемо помічати, що тут щось коле, тут щось потепліло, в центрі грудей якась тяжкість з’явилася, тиск, то поступово почнемо проживати вогонь тілом.
Шукаючи такі проживання, ми з вами будемо нарощувати досвід дії вогнем.
У давнину ментальну Чашу Серця називали Чашою Граалю.
Згідно з найбільш поширеною версією, Грааль – це чаша, з якої причащалися учні Ісуса Христа на Таємній вечері, в яку пізніше його прихильники зібрали кров розіп’ятого на хресті Спасителя (Знаряддя Страстей). Чашу і спис, яким пронизано тіло померлого Христа, зберіг і привіз до Британії (по одній з пізніших версій – в монастир Гластонбері) Йосип Аримафейський.
Той, хто випив з Чаші Грааля, отримує прощення гріхів, вічне життя і т.д.
Пошуки справжнього значення слова «Грааль» викликають величезну кількість спекуляцій. Основні варіанти: Грааль – це кров нащадків Ісуса, «sang raal», «sang real» або «sang royal» – «королівська кров», вірними зберігачами якої були тамплієри, які напряму походили з Сіонської Громади.
Поняття «Грааль» виходить за рамки поширених поглядів і знаходить оригінальне і ясне вираження у праці німецького натур-філософа О. Е. Бернхардта (1875-1941), який під ім’ям Абд-ру-шин написав грандіозний твір «В Світі Істини. Послання Грааля», де автор вказує, що «Святий Грааль» не є предметом земного роду, але завжди був найвищою Духовною субстанцією, вічним Джерелом Сили, яка породила і підтримує Всесвіт. Це точка виливу Божественної Сили Творіння для його підтримки і безперервного формування. Стародавні поети і містики, сприймаючи духовні образи звище, спотворили суть і додавали поняттю Грааль ті риси, які були близькі їм самим у ту епоху, в часи галантних лицарів або таємних містичних орденів. У співзвуччі з легендою Святий Грааль набуває сенсу як Витік Творення, який щорічно оновлюється первозданною енергією, без якої все ослабне, застаріє і загине.
Згідно з вченням Синтезу Грааль – це Чаша Серця, яка повинна була розкритися в людях як Серце ментальної присутності. І учні різних підготовок здобули Чашу саме для того, щоби стати людиною як явленням Отця на Землі.
Чаша повинна бути заповнена вогнем по вінця. Стінки повинні бути рівними, без тріщин і зазубрин. Усередині Чаші стоїть Синтезобраз як сформований за багато втілень характер людини. Над головою по поверхні вогню – Озеру Чітти – плаває Престол як куля вогню. Стінки Чаші складаються з 256ти комірок, в яких зберігається база знань і пам’ять попередніх втілень. Коли людину відвідує ясна думка (виникає «розуміння» чогось), у нього на вершині голови виникає сяйво: спалахує Престол, людина входить в чистоту Чітти і освітлюється «просвітленням» з якогось приводу – події, дії. Така регулярна і постійна дія розвиває розум і свідомість людини.
Саме Чаша займається мисленням. По стінах Чаші навколо голови людини обертаються 256 сфер думки. Постійно проходячи крізь комірки, вони активують записи в цих комірках, і у людини народжується думка – або як нове знання, або спогад з попередніх втілень, витягнутий з бази знань. Але фізично ми цього не усвідомлюємо. Просто раптом щось розуміємо, придумуємо, згадуємо.
Отрімання Ісусом Чаші на хресті надало людям можливість подивитися по-іншому на традиційні речі і розшифрувати навколишні події нетрадиційно. Чаша перебудовує наше мислення на інше сприйняття дійсності.
Чаша Грааля п’ятої раси народжувала «ковток» вогню, що отримував Дух людини в Вогненному світі перед втіленням. Вона існувала доки зберігався або зростав цей вогонь. Це перший апарат, який обробляв почуття, думки, сенси в вогні буддхічного плану, підвищував ментальність людини і готував до просвітлення Самадхі. Чаша сприяла формуванню і засвоєнню так званої «сердечної думки» в синтезі накопичених складових Образу Отця і підвищувала якість самого ОО. Її надбання дає можливість нам підвищувати якість Образа Отця в прямому вогні Отця до моменту, коли сформується повноцінна Ментальна Чаша Серця.
За умови накопичення вогню Чаша зростає і сягає рівня плечей, а голова на менталі занурюється в вогонь Чаші – Вогонь Грааля. У дзен-буддизмі учень з такою Чашею проходив просвітлення Саторі, коли Озеро Чітти стале і спокійне, і «відблиск світла на ньому засяє, і ти увійдеш в істину Отця швидше, ніж світло досягне серця твого».
На дні Чаші розташовується Зерцало – опукле, як лінза. Синтезобраз стоїть на ньому босоніж. Через Зерцало вниз на астрал, ефір, фізику реалізується ситуація, яка спочатку була оформлена як думка в сферах думок. Вона пронизує Синтезобраз і йде вниз скрізь Зерцало, якщо людина вирішила зробити реальну дію відповідно до своїх намірів і думок.
Раса — це складена форма життя з певним набором законів, констант, умов, що визначають поведінку і розвиток людини. Відповідно до вчень теософії всі людські раси і їх підраси виконують те чи інше завдання загальнолюдської еволюції. Коли одна раса закінчує свою місію, на зміну їй з’являється наступна. І це завжди є перехід людської цивілізації на нову сходинку розвитку. Раси можуть жити паралельно, але в певний час вмирають, якщо не витримують зміну епох – законів і умов. Наша планета розвивалася не в нашій Галактиці та Сонячній системі. Вона була введена в Сонячну систему для знищення Фаетона. Саме тоді, з іншої системи, з іншої світобудови, із Галактики “Квітів Розуму” була доставлена наша Планета. З загиблого Фаетона частина монад минулого життя перейшла на нашу Планету. І розвиток Планети Земля продовжився вже в нашій Сонячній системі. Тобто, Сонячна система формувалася зовсім не таким способом, як дуже часто публікують вчені. В багатьох книгах Духа, у різних Вчителів, у різних Майстрів можна знайти дуже цікаву інформацію. Наприклад, що на нашій планеті Хроніки Акаши мають закритість 5тимільйонолітній давності. Тобто до 5ти мільйонів років історії Хроніки Акаши можна прочитати, понад п’ять мільйонів років – ні. Ось за ці п’ять мільйонів років на нашій Планеті спочатку сформувалася раса Нагов.
Раса Нагов
Наги — розумні дракони або істоти, схожі на драконів. Вони були двуногі, скоріш – дволапі та дворукі. Деякі з них були з крилами, деякі – без. Наги вимерли тільки тому, що жінок стало більше ніж чоловіків. Остання цивілізація нагів взагалі була фактично жіночоподібна. Наги вимерли тому, що не змогли відірватися від Матері, від материнського природнього Початку і вийти на розвиток розумного Янського Початку. Материнський Початок – це сердечне. Наступне – Синовий початок, розумний. З початком формування розуму у нагов активізувалися фаетоновські монади з відповідним рівнем розуму. І вони не змогли вижити, бо не перейшли на наступний рівень розвитку від Матері до Сина. Після цього Владики вирішили пришвидшити еволюцію Планети, взявши за основу фаетоновський тип людини. Почалося втілення монад. У Блаватської детально це описано.
Перша раса – Безтілесна, первинні монади
Це було часткове відновлення монад Фаетона і творення монад чисто планетарних, земних, майбутніх мешканців планети Земля. І деякі з нас несуть в собі спадщину і втілення фаетоновських монад. Перша раса являла собою кульки, які з’явилися водночас з виникнення Землі в просторі сучасної Сонячної Системи. Пізніше всі первинні монади розпалися, і з їх елементів утворилася друга раса.
Друга раса – Енергетичні оболонки
Це були оболонки енергетичних істот, подібні первинним монадам, але їх розмір досягав кількох десятків метрів. Тобто вже сформувалися ефірні тіла. Другою расою на планеті були ангели. Ангели – це ефіроподібні істоти, які використовували ефір Метагалактики та ефір Планети одночасно. Їхнім завданням було сформувати ефірно енергетичні згустки життя, щоб пізніше створити наступну расу – лемурійську. Ангели лише частково перейшли на лемурійську расу. Частина з них залишилася оболонками. В результаті друга раса була збережена і продовжувала енергетичний розвиток у Отця, відмовляючись втілюватися. Цей конфлікт закінчився тільки із завершенням 5ої раси, коли в 6ту расу входять і люди, і боги, і ангели, і демони, що втілюються в тіла людини. За період розвитку 2ої раси, з’явилися старші ангели та архангели.
Третя раса – Лемурійська
Лемурійці були першою тілесною расою, а для Планети – третьою. По Блаватській лемурійці мали тіла від 5 до 12 метрів. Вони були земноводними, жили в основному під водою, а до кінця лемурійської епохи вийшли на сушу. На кінцівках мали невеликі перетинки. Це були перші щільні тіла нового людства. Частина істот ще плавала під водою, інша частина вийшла на сушу і почала ходити. Була і третя частина раси, яка поєднувала властивості тіл перших двох. Ці представники також продовжували мешкати в воді, але мали дельфінячий хвіст і людський торс – русалки. Пам’ять про цей етап розвитку людство зберегло в казках та міфах. Дію законів третьої раси людство відчуває й донині – первинне формування тіла людини йде в рідкому середовищі, в утробі матері. Лемурійці проводили експерименти з енергією. Будували чудові піраміди. Дуже непогано опанували енергію природи, але їх монади були однополум’яними. І це було Полум’я Любові – перше, яке запалало в іскрі монади. Тобто, однополум’яна монада – це монада лемурійського типу. Монади ангелів не мали полум’я, тому, що монада отримує полум’я тільки при втіленні в фізичне тіло. Ангели були демонами Метагалактики, це для планети вони ангели. І так само, як всі демони, і Планети в тому числі, мали тільки іскру життя. Однак ангели мали оболонку монади навколо іскри. У цьому різниця демона Планети і демона Метагалактики. Демони Метагалактики – це ангели. І для Метагалактики ангели – це тварини Метагалактики. Одне полум’я монади давало можливість лемурійцям жити в одновимірному просторі. Тому, щоб відновити великі лемурійські вчення, потрібно спочатку увійти в одновимірний простір. Для прикладу: таргани – це двовимірні істоти. А лемурійці були одновимірними. Площинними. І це був початок розвитку простору і мірностей на Планеті Земля. Близько трьох мільйонів років до нашої ери цивілізація лемурійців занепала. Деяка частина лемурів і вся Планета почала насичуватися новими, деінтегральними елементами. І коли Планета наситилась деінтегралом більше, ніж діетичним, сталося планетарне зрушення, перебудувалися всі закони. Частина матерії планети змінилася, континент лемурійців пішов під воду, і людство майже не знає фактів життя лемурійської цивілізації. Частина лемурійців вимерла паралельно Атлантиді. Тобто, атлантична раса вже розвивалася, а лемурійці продовжували існувати. В Хроніках Акаши навіть описані факти військових конфліктів цих двох рас.
Четверта раса – Атлантична
Атланти мали рослі та потужні тіла, меньші в порівнянні з лемурійським розміром – від 3х до 5ти метрів. Однак їх монади вже мали два полум’я – полум’я Любові та полум’я Мудрості. Вони освоїли двовимірність і розвивалися магічними взаємодіями в двовимірному просторі. Атланти були доволі технологічні і розвивалися логічними Секторами. У лемурійців техніка була слаборозвинена, оскільки працювали вони здебільшого енергетикою і нею взаємодіяли з природою. Згідно теософії атланти поклонялися Сонцю, накопичуючи людську розумність. Коли цивілізація атлантів досягла вершини свого розвитку, езотеризм став своєрідною державною філософією і звичним поглядом на світ. Накопичена розумність привела атлантів до розвитку світлом. Звідси – світозарний, світлоносний, Святогор… Тому поняття святості та світлості – це атлантична традиція, яка до цього дня актуальна в сучасній церкві.
Атлантида загинула при переході в людство 5ої раси, тому що не встояла в нових законах розвитку. І на Планеті залишився глобус демонів, як форма життя за законами поза Волею Отця. Ісус Христос прийняв розп’яття, зійшовши на хрест, і розділив своїм діянням демонський і людський глобуси. До Христа глобус був один, і людина не розрізняла Волю Отця, хоча і приймала її, являючи тілом. Після поділу глобусів, людина і демон припинили бачити один-одного на фізиці. Людина отримала можливість накопичувати Волю Отця свідомо, розвиваючи ментальну Чашу Серця. Частина атлантів, що вижили у вигляді демонів, перейшли жити в нижчий світ – деінтегральний. Демони – це двовимірні істоти, що живуть в паралельному Всесвіті атлантичного типу. Відмовившись приймати нові умови Отця, вони залишилися без підтримки вогню і енергії Отця, живучи тільки Матір’ю. І поступово в них виріс хвіст, як підживлення енергією від Матері для виживання. В опорі Волі Отця їх впертість відростила рогові нарости. А оскільки Матір служить Отцю, то і ця впертість призвела до наростання копит, як закритість і від Матері.
П’ята раса – Арійська
Ця раса сформувала 3-полум’яні монади. І після освоєння тривимірного простору і активного в ній розвитку, люди підійшли до 6ої раси – нашої з вами, де монада має мінімум 4 полум’яності. Період існування 5ої раси був досить довгим. Прихід Ісуса Христа на землю припав на пік розвитку раси. У космології перша еволюція – точка відліку сучасного сприйняття дійсності – називається Інтегральною і відповідає розвитку п’ятої арійської раси людини на Землі.
Шоста раса – Метагалактична
У 5й расі ми народилися, а зараз увійшли в 6у расу – Метагалактичну. На даний момент Планета і мешкаюче на ній людство насичується метагалактичними вогнеобразами. І матерія Планети перетворюється законами метагалактичної еволюції. Земля завершує етап життя тільки по планетарним законам і входить в нові закони життя Метагалактики – командні, з усвідомленою відповідальністю за свої діяння і взаємодопомогою як фактором еволюційного розвитку в Метагалактиці.
У християнстві Люцифер – одне з імен Сатани, Диявола, втілення злого початку. Вважається занепалим ангелом, а вірніше – Архангелом. Образ Люцифера зберігається більш-менш незмінним в джерелах, автори яких належать до різних традицій. Характеристики цього образу в сучасному сатанізмі:
Свобода або повстання
Гординя
Пізнання (аморальне пізнання, вульгарне)
Приналежність до обмеженого списку вищих демонів, архідемон.
В інших релігійних вченнях він – великий демон, богонароджена монада, яка підняла бунт проти задуму Бога, що стала причиною відокремлення безлічі менших монад-демонів. Також можна зустріти його характеристику як занепалого та скинутого Сина в ієрархії Вселенської влади. Він упав в обійми гріха, піддавшись егоїстичним спонуканням і софістиці неправдивої особистої свободи: заперечення вселенської відданості, неповага до братських обов’язків, забуття космічних взаємостосунків.
Все це вірно в певній мірі. LUCIFER походить від латинського LUX – світло, FERRE – носити. Тобто він той, хто носить або несе Світло. Є таке явище – матерія Люцида. Це початкова матерія будови Сонячної Системи, з якої створюється все суще, те, що ми зараз називаємо праматерією. Люцифер – це істота, яке несе світ в матерію Люцида. Фактично, просвітлює або просвітляє матеріальний світ. В матерії Сонячної Системи існує еволюція Люциферів, які світлом розвивають розум різних живих істот: людей, ангелів, демонів, тварин. І фактично падіння Люцифера як архангела зачепило частину Сонячної Системи.
Саната Кумару, попереднього Отця планети Земля (до 1999 року), в деяких джерелах називали Люцифером Найсолодшим. А Люцифер – це просто одне з сонячних імен, як один із видів діяльності. Те, що ми називаємо інтелектом і інтелектуальною діяльністю на планеті, в Сонячній Системі вважається люциферіанською діяльністю. Люцифер – істота, покликана просвітлювати і розвивати розум. Але історія діяльності одного з цих істот в стародавні часи перевернула зміст цього явища з ніг на голову. В давнину Матір Сонячну називали Матір Люцида, а Люцифер був її сином. Його завдання полягало в правильному розвитку матерії згідно законів Отця. Люцифер мав сильний, розвинений Дух і в Сонячній Ієрархії займав відповідне положення. Однак його розвинений і сильний інтелект саме і став причиною падіння. Люцифер впав саме через те, що силою думки і блиском свого інтелекту спробував вибудувати немов новий світ, нове сприйняття Отця по-своєму. Він знав закони Отця, але діяв так, як сам вважав за потрібне. Чим і порушив Волю і Закони Отця, вносячи замішання і протистояння в матеріальний світ, в життя і діяльність розумної людини. Результати досі дають взнаки на людях у вигляді самості, егоїзму та гордині, в нехтувальному або свавільному трактуванні Законів Отця. В релігії вони більш відомі як заповіді, які порушувати ні в якому разі не можна. Більш того, кожному слід вивчити Закони Отця, а потім, виконуючи їх своєю діяльністю і всім життям, творити, співтворюючи разом з Отцем його Законами. Тому що людині надається співтворення разом з Отцем, а не замість Нього. Люцифер припинив виконувати Слово Отця як вказівку в управлінні матерією, свавільно надумував конструкції і схеми, які варіюють вислів Слова. У підсумку ці маніпуляції блискучого інтелекту призвели до спотворення суті і істини Отця. Що, в свою чергу, з часом спотворило і сприйняття Отця людьми в чистоті. Інтелект – річ, безперечно, корисна, але жити тільки інтелектом означає потрапити під владу Люцифера, темного Духу, який втратив свого часу не тільки волю, але й любов Отця. Інтелект повинен розвиватися не сам по собі, а ще разом з Душею і з усім, що є в людині: з серцем, розумом, тілом, де розум – лише одна частина. Інтелект будується на синтезі Розуму і Слова Отця. Розум не може сприймати світ, якщо в нього всередині немає Слова Отця. Про Люцифера говорять як про великий розум, але розум передбачає не просто світло, а співтворення нових якостей через просвітництво. Розум – це не інтелект. Активний розум творить нові думки, змісти, суті. Інтелект же пізнанням просто розширює базу знань. І при наявності гордині, маніпулює цим знанням майстерно, використовуючи якості розуму. І поки людина допускає маніпуляцію знанням, карма Люцифера на планеті до кінця не відпрацьована.
Люцифер, як один з Владик Сонячної Ієрархії керував людством до 1999 року. П’ята раса розвивалася під впливом занепалого архангела, тому досі людство має люциферові методи: знання без практики, інтелект без практичних обґрунтувань, теоретизування без застосування основ і історичних аналогій. Люди, які мають блискучий інтелект, безумовно розвинені, але в Ієрархії і учнівстві їх називають “Люциферове сім’я”. Подолання впливів Люцифера починається в Душі. Тільки сильна та чиста душа могла протистояти духу архангелу, що занепав. Якщо людина долала провокації Люцифера, вона виходила з-під його впливу і ставала учнем, переходячи до відділу Ієрархії, яким керував Христос. Що би ми не говорили про Люцифера, матерія Люцида яка вона є, розвиваючи розум, розвивала людину. Тому дії Люцифера в п’ятій расі були закономірними. І егоїзм з гординею певною мірою розвинув в людині лідерські якості. З одного боку, розум Люцифера існував поза Волі Отця, а з іншого – відбивав зростаючий дитячий розум людства. В шостій расі однією з важливих проблем людини є вміння розрізняти вогняну, надихаючу думку від блискучої, розумної, гарної думки, що не несе змістів, сенсів і сутностей розвитку.
Зацікавленість проблемою загиблої планети Фаетон існував завжди. Ця стаття покликана розкрити деякі таємниці історії цієї планети, витоки космічного зародження сучасного людства і тих шляхів еволюції, якими йшов наш з вами розвиток.
Якщо розглядати закон еволюційного розвитку з позиції причинно-наслідкових зв’язків (карми), то вся сукупність породжених колись і неперероблених причин буде знову і знову повторюватися в однакових між собою рисах і аспектах до тих пір, поки ці причини не будуть остаточно зжиті, і не відновиться порушена рівновага життя.
Планета Фаетон мала розміри, що приблизно в 1,5 разів перевищували розміри сучасного Юпітеру. Це було об’ємне тіло, яке врівноважувало діяльність Сонця, як нової зірки в нашій Галактиці. На Фаетоні існувала високорозвинена цивілізація, що була здатна здійснювати просторові і тимчасові переходи до інших зоряних систем.
По суті Фаетон відбивав вищих всесвітів. І розвивався власним шляхом. Тому накопичив певний об’єм сотворюючих енергій – добра, і що руйнують – зла. Зло і добро в поданому контексті потрібно розуміти як види матерії – негативної і позитивної, руйнуючої і сотворюючої, одну з яких необхідно переробити і подолати, щоб планета і цивілізація разом з нею змогла зійти на наступний, більш високий рівень розвитку в усіх сферах життя.
Згідно філософії Духа будь-яка еволюція полягає в тому, що Дух спускається в Хаос, щоб впорядкувати його, зробивши організованим і досконалим. Деякі кармічні програми Сонячної системи припускали боротьбу з хаосом через накопичення негативних енергій для розвитку матерії, фактично – через накопичення зла. Подібні накопичення повинні були активувати протилежну творячу енергію і привести її до їх переробки. Що і передбачалося реалізувати на Фаетоні.
Однак в певний момент на планеті рівновага була порушена переважаючим обсягом негативних енергій, що призвело до боротьби між темним відділом, який намагався впливати на молоду систему, і світлим відділом Галактики, що веде до творення і співтворення. У якийсь момент обсяг космічного зла перейшов допустимі межі і посилив свій вплив на матерію більш, ніж це було необхідно для розвитку планети. І цим порушив рівновагу життя. Темний відділ Галактики зміг вибудувати ситуацію, коли космічне зло на Фаетоні накопичувалося більш активно, ніж потрібно, і матерія почала гинути.
Усвідомивши цей процес, Логос Фаетона здав свої повноваження і пішов відпрацьовувати невиконання своєї місії в матерію – діяти як один із Владик Ієрархії Фаетона. На його місце зійшов один із Кумар (Космічних Духів, званих ще Синами Фаетона), що відомий як Люцифер. Люцифер – це той, хто творить матерію Сонячної системи – люциди. На Фаетоні Люцифер досяг багато, але ситуацію з переважанням зла над добром переламати не зміг. За цієї причини виник конфлікт Люцифера з Логосом Фаетона – фактично, Матір’ю Планети Фаетон. Цей конфлікт супроводжувався родинним конфліктом між Люцифером і його близнюковою парою – супутником Фаетона, відомим наразі як Місяць, на якому в той час існувало розвинене життя. Всі ці конфлікти призвели до найстрашнішої війни на Фаетоні, яка тривала довгі роки.
У момент найвищого розвитку Люцифера Владикою Дому Отця всього Фаетону був улюблений син Люцифера – Сатана. Фактично він був одним з Логосів Сонячної системи. Сатана повинен був виконати місію Христа – прийняти Любов, направлену з Метагалактики для спасіння Фаетону. Але вплив Владики Темного відділу виявився сильнішим, і місія Христа не була виконана. Сатана занепав. Люцифер теж не зміг подолати ситуацію. Планета продовжувала гинути. Матерія руйнувалася на всіх рівнях.
Крім відданості Логосу планети кожен Учень Ієрархії планети в момент подібної кризи повинен був зуміти сприйняти вібрації Сонячного Отця Сонячної Системи, що і є навчанням в Галактичній і Метагалактичній Ієрархіях і призводить до стрибка в розвитку планети. Але ані Люцифер, ані Місяць, ані Сатана зробити цього не змогли.
Тому далі занепав один з Кумар – той, який допомагав розгортати Слово Логоса на Планеті. І після цього Логосом Фаетона став Дух з Сонячної Ієрархії – Ланто. Його завдання було тим самим – вивести Фаетон з кризи. Він намагався зробити це протягом тисяч років, але і йому це не вдалося. Вчитель Кут Хумі тоді був першим Кумарою Фаетона, найближчим соратником Логоса, але зло посилювалося. Почався хаос.
Владики Галактики прийняли рішення знищити планету, тому, що вона стала впливати на Галактичну рівновагу і умови розвитку матерії. На Фаетон була направлена одна із занепалих зірок. Зірка була створена на вищих рівнях Галактики – в Галактиці Квітів Розуму. Її суттю був Серцевий Розум Метагалактики. Цією зіркою була Земля.
Вона була спрямована в Сонячну систему для знищення Фаетона. Після удару зруйнувалося приблизно 40% матерії Фаетона, він був збитий зі своєї орбіти. Залишки планети створили пояс астероїдів. Воля Отця Галактики була виконана, восьма зірка Плеяд отримала статус планети і почала своє сходження. В результаті удару Земля отримала вм’ятину на рівні сучасної Маріанської западини. Коли в давнину вірили, що Земля пласка, то цей дійсно факт викривлення простору-часу на місці вм’ятини. Перші мільйони років планета вибудовувалася в кулю на орбіті.
Удар був такої сили, що зруйнував половину матерії Сонячної системи не тільки фізичної, а і тонкої. Тому деякі планети були привнесені в Сонячну систему для рівноваги, а деякі були створені новими. Меркурій залишився в Сонячній системі з часів Фаетона, але прийшли Венера і той ряд планет, який ми зараз знаємо. Штучним чином було знищено життя на Місяці як на головному супутнику Фаетона. Після цього почався новий виток розвитку Сонячної системи, проте карма того, що сталося, залишилася на Землі. І Земля стала єдиним місцем в нашій Сонячній системі, де колишні мешканці загиблого Фаетона могли знову спробувати скласти іспит на свою зрілість, розумність і духовний розвиток і продовжити свій еволюційний шлях.
Глобуси Землі як сфери різноманітного життя планети стали приймальним пунктом і для колишніх мешканців Місяця – місячних пітрі, перед якими стояло завдання створення, розвитку і вдосконалення людських тіл.
Людство проходило свій еволюційний шлях від розумних тварин Галактики, включаючи динозаврів і Нагів, до сучасної розумної людини. Процес цього розвитку детально описаний в статті “Глобусні форми життя на планеті Земля”.
Тільки наприкінці третьої лемурійської раси більшість людських істот в тілі тварин знайшло відносну розумність і самосвідомість. До цього підвели людей Ієрархи Сонячної системи. Саме вони створили людину розумну, у величній мірі прискоривши її розвиток, і забезпечили тим самим людям Землі можливість подальшої психічної, ментальної і духовної еволюції.
Залежно від своєї готовності людина Землі отримувала різну ступінь розвиненості. У тіла найбільш еволюційно розвинених груп земних людей втілювалися Вогняні Духи, що стали Архатами і Адептами. Нам відомі Олена Блаватська, Олена і Микола Реріхи.
Для навчання людей і їх вдосконалення Вчителі Ієрархії інших планет, в тому числі Фаетона, Юпітера, Венери, втілювалися на Землі, створюючи ашрами і приймаючи там всіх учнів, які бажали змінити своє життя. Дуже добре процес самовдосконалення і учнівського сходження описаний в 4хтомнику Конкордії Антарової «Два життя».
Звичайно, ця схема є дуже спрощеною. Еволюційний процес становлення розумної людини нашої планети був набагато складніший і багатогранний. Наприклад, згідно з «Таємною Доктриною» деякі духи отримали свою розумність ще за часів Другої Гіперборейської Раси, коли тіла протолюдей складалися ще з ущільненої ефірної матерії і не мали твердих тканин і кісткових скелетів. Про це ж пише і найвідоміший сучасний російський хірург-офтальмолог, організатор експедицій до Тибету Ернст Мулдашев. Про дослідження в області генофонду людства можна прочитати в його книгах, де також згадуються величезні ефірні тіла прабатьків людства.
Подібним чином втілюючись в фізичні тіла людей, занепалі монади Фаетона (так звані Сини Фаетона – його мешканці, які не пройшли остаточно свій шлях розвитку на цій планеті) отримували можливість продовжити свою психічну, ментальну і духовну еволюцію, але вже на Землі. Судячи з усього, більшість синів Фаетона втілилося в період четвертої Атлантичної раси. У розвитку інтелекту вони значно перевищували основну масу людей і тому могли займати провідні позиції в ієрархічній системі цивілізації атлантів. На відміну від місячних пітрі, що створили тваринну людину на Землі, яка спочатку не володіла розумом і самосвідомістю і не мала карми, Сини Фаетона, які втілилися в людські тіла, несли в собі весь тягар відповідальності за все скоєне ними на загиблій планеті. Бо вони залишилися розумними і самосвідомими духами і зберегли свій людський статус після космічної катастрофи.
Тому більшість жителів Атлантиди, опинившись приблизно в тих же умовах, в яких вони вже колись існували на Фаетоні, проявляють властиві їм за попереднім втіленням духовні і моральні якості розумної людської сутності. Однак атланти здавали свій кармічний іспит не стільки на зрілість розуму та інтелекту, скільки на зрілість духовного розвитку і моральності.
І цей іспит більш пізніша цивілізація Атлантиди не змогла здати. Атланти повторили в мініатюрі сценарій розвитку подій на Фаетоні. Жахливі природні катаклізми, що поглинули Атлантиду, являють собою якусь відповідність космічній катастрофи Фаетона. І лише одна третина раси була збережена. Ця частина людства загиблої Атлантиди злилася з народженою новою арійською 5ю расою і передала їй свої знання і досягнення. А тепер і ми, представники 6ї раси, здаємо свій кармічний іспит на право подальшого людського типу життя і розвитку на планеті Земля.
Протягом мільйонів років на нашій планеті поступово зрощувалися дві цивілізації – Землі і Фаетона. Душі Фаетона відрізнялися великими накопиченнями, технічними можливостями, розвиненим інтелектом, який, проте, був не завжди адекватним.
Планета продовжувала свій розвиток, на землю втілився Гаутама Будда, сила Духа якого просвітлила і перетворила матерію. Просвітлення Будди – Самадхі – вивело його на буддхічний план. А входження в Саторі – на Атмічний план. Ієрархія Землі довела, що планета може входити в більш просвітлену матерію, ніж фаетонці. І через 500 років зміг прийти Христос.
Вчені давно підтвердили, що наша Земля звучить нотою фа-дієз. Фаетон своїм розвитком повинен був увійти в ноту ФА, але планета загинула. Нова епоха – друга спроба планети, тепер уже Землі, увійти в манвантару ФА. І в цьому сходженні нам доводиться взаємодіяти з частиною кармічних спадщин Фаетона. З одного боку ми вимушено долаємо карму занепалої планети, з іншого – швидкість і свобода сходження Землі і людини спирається на позитивний досвід Фаетона, що разом з кармою переданий нашій планеті.
У підсумку на Землі синтезувалося кілька галактичних цивілізацій попередніх епох. Це дало шанс Землі і мешкаючому на ній людству отримати Вчення Синтезу – нове Метагалактичне Слово Отця.
У перспективі все людство шостої раси буде створювати в Сонячній системі штучну планету по відпрацюванню карми Сонячної системи за загибель Фаетона. Якщо ми навчимося згущувати енергетику, ми навчимося її застосовувати. Відновлення Вищої Планети ФА, як колишньої загиблої планети Фаетон, буде іспитом для всього людства Землі.
